Урахування темпераменту учня при організації навчання

Темперамент – один із важливих факторів, який необхідно враховувати, організовуючи індивідуальне навчання школярів.

У чистому вигляді темпераменти зустрічаються рідко, в основному вони “змішані”: у людини виявляються риси сангвініка і флегматика, холерика і сангвініка; але все ж переважає один тип.

Основне, що має пам’ятати вчитель: потрібно не придушувати темперамент учня, а навчитися керувати ним

Сангвініки. Відомий учений І. Павлов назвав сангвінічний темперамент “живим”. Як правило, сангвініки – успішні, активні, життєрадісні, добродушні, оптимістично налаштовані учні. Вони легко засвоюють значний за обсягом матеріал, швидко переключається з одного виду діяльності на інший. Будь-яке завдання вони виконують дуже швидко. Проте квапливість стає причиною помилок і деякої неохайності в їхній роботі.

Під час навчання таких дітей варто враховувати їхню високу працездатність, а тому потрібно підбирати їм більшу кількість завдань, пропонувати виконати додаткові завдання творчого характеру. Водночас у школярів-сангвініків потрібно виховувати посидючість, стійкість, серйозніше ставлення до будь-якої справи, неквапливість, зживати безтурботність, легкодумство, якщо вони почнуть проявляться

Меланхоліки – сором’язливі, надмірно вразливі, плаксиві, нетовариські, схильні до усамітнення люди. Меланхолічний тип нервової системи І. Павлов назвав “слабким”. Меланхоліки, як правило, мають схильність до мистецтва, літератури, музики.

На учнів-меланхоліків учитель повинен впливати м’якістю, тактовністю, чутливістю. Надмірна суворість і різке зростання вимог до таких учнів ще більше гальмують і знижують їхню дієздатність. Враховуючи те, що діти-меланхоліки швидко втомлюються від одноманітної роботи, вчитель має чергувати види їхньої навчальної діяльності. На уроці таких учнів треба рідше запитувати, оскільки, відповідаючи на клас, меланхолік переживає справжній стрес. Тому краще запитання давати йому в письмовому вигляді.

Дітей-меланхоліків потрібно частіше заохочувати не лише оцінкою, але і словами: “відмінно”, “розумниця”, “молодець” та ін.; важливо формувати в них упевненість у своїх силах і знаннях. Слід обережно оцінювати невдачі учня-меланхоліка, адже він і сам дуже хворобливо переживає їх.

Флегматик. Флегматичний тип нервової системи названий І. Павловим “спокійним”. Такі учні спокійні, нікому не заважають, посидючі, проте потребують постійної уваги вчителя, який повинен розвивати відсутні у флегматиків якості: рухливість, активність, працьовитість, небайдужість. Учителеві потрібно слідкувати за тим, щоб такі школярі вчилися виконувати завдання в певному темпі, постійно контролювати хід виконання завдань.

Дітям з флегматичним темпераментом необхідний час на обдумування відповіді і підготовку, тому не потрібно вимагати від них негайного включення в роботу або швидкої відповіді на поставлене запитання. У момент виконання завдань учнів-флегматів не слід відволікати, перемикати їхню увагу на щось інше. Не можна давати таким учням для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал; потрібно розбити його на окремі інформаційні частини і давати їх поступово, в міру засвоєння.

Холерик. Холеричний тип нервової системи І. Павлов називав “нестійким”. Учень-холерик завдає вчителю чи не найбільше клопоту своєю нестриманою поведінкою. Це невгамовний бешкетник  що постійно влаштовує скандали і сварки. Мова холерика уривчаста, швидка, із проковтуванням окремих слів, однак дуже виразна та емоційна. Холерик виконує завдання швидко, проте може на середині речення поставити крапку, щоб почивати на лаврах, які ще не заслужив. Нову інформацію засвоює швидко, але вже через кілька хвилин вона вилітає в нього з голови. Такі діти неуважні, їм не вистачає розважливості та уміння розраховувати на свої можливості.

Вчителеві потрібно привчати учня-холерика доводити розпочату справу до кінця. Виховувати наполегливість і стриманість, уміння володіти собою.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь